Коли точно з’явилися гроші, нам не відомо. Хто їх винайшов, теж не відомо. Вчені міркують, що це сталося близько 4-6 тисяч років тому, в ті часи, коли виникла необхідність обміну надлишками потрібних харчів та предметів побуту. Але як обміняти глиняний горщик на курку, або зерно на зброю?
Довго маялись наші предки, доки не зрозуміли: потрібно вибрати з товарів якийсь один і порівнювати з ним цінність інших. Такий товар грішми ще не був, але роль їх якийсь час виконував вдало.
В різні часи в різних країнах і народів роль грошей виконували натуральні гроші (хутро, сіль, какао-боби, чай, худоба, камені та інше). У багатьох народів роль грошей виконували свійські тварини.
Худобу рахували по головам. Від кількості голів залежало багатство. Давні римляни промовляли слово «голови» як «капітал». Звідсіль і пішло поняття «капітал», що означало «головне майно». Але не тільки худоба була головною й єдиною грошовою одиницею в давні часи. Наприклад, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. В Єгипті у багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували менші шматочки, щоб заплатити більше або менше). Ефіопи в якості грошей визнавали лише злитки солі або худобу (такі «живі гроші» і зараз цінуються в деяких племенах). При колонізації Америки в 16 ст. на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн - у Вірджинії, цукор – в Меріленді, боброві шкури – у Нью-Йорку, какао – в Мексиці. А от ескімоси могли виміняти будь-що на хутро. У часи Петра І в Росії хутро теж називали «м’яким золотом». Жителі Ісландії до 15 ст. використовували як гроші рибу. Наприклад, підкову можна було купити за 1 рибку, черевики коштували 3 рибки, а бочка олії – 120 рибин.
До 20 ст. на острові Калімантан грішми слугували черепи корів, а на Соломонових островах – людські. Племена Нової Гвінеї виготовляли традиційні «свинячі гроші» - нанизані на нитку ікла та хвости свиней, зуби собак, кенгуру і дельфінів, пір’я райських птахів та папуг. До речі, пір’я папуг використовуються в Новій Гвінеї до цього часу для викупу за наречену. У назвах сучасних грошей деяких країн збереглася старовинна назва тварин. Так, у Стародавній Індії худоба називалася «рупа», а сучасна грошова одиниця Індії - рупія.
Та проблема була в тому, що один товар, який використовувався як гроші, не був схожий на інший, і, як правило, його не можна було поділити на частини.
З часом роль загального обмінного товару закріпилася за благородними металами – золотом і сріблом.
Вони легко перетворюються в зливки, діляться на частини та мало зношуються. Натуральні гроші пройшли довгий історичний шлях, поки у 9 ст. до н.е. їх не почали замінювати металевими грошима. Уперше їх ввів в обіг легендарний спартанський цар Лікург, який заборонив користуватися іншими грошима, крім металевих, що були багатокутними за формою і дуже важкими. Приблизно у 7-6 ст. до н.е. з’являються металеві гроші в Китаї у формі мініатюрних знарядь праці (ножі, ножиці тощо) та в малоазіатській державі Лідії на березі Егейського моря, де було виготовлено металеві монети круглої форми. Перші лідійські монети, за образом і подобою яких сталі чеканиться монети багатьох інших країн світу, виготовлялися з електруму – природного сплаву золота і срібла різних з'єднань (іноді до 39 % срібла). Монети різного номіналу відрізнялися виключно розміром і вагою. В Стародавній Елладі більше в обігу були монети зі срібла, а золото для чеканки монет переважало в стародавньому Римі. Вперше гроші стали називати монетами на честь богині Юнони. «Юнона» римською - Монета. До речі, «монета» латиною означає порадниця. У центрі Риму на Капітолії височів храм Юнони - Монети. На монетному дворі біля храму карбувалися металеві гроші, які називали «монетами» за місцем їх народження.
Металеві гроші не завжди були зручні. Та коли наприкінці ХІІ ст. венеціанський купець Марко Поло повернувся на батьківщину після довгої мандрівки Китаєм і розповів, що в Китаї платять за товари «папірцями з печаткою», йому не повірили. Тільки у XVII ст. паперові гроші розійшлися в більшості європейських країн.
Перші монети, з якими познайомилися давні народи на теренах сучасної України, були грецькі та римські. Довгий час Київська Русь обходилася без власних грошей, використовуючи замість них спочатку худобу, а потім хутра цінних хутрових звірів.
За князя Володимира у 10 ст. з’явилися власні монети із золота та срібла («златник» і «срібляник»).
На лицевому боці розміщалося зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб - родовий знак Рюриковичів . Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович, Ярослав Мудрий. Випуск власної монети ознаменував суверенність української держави. Монети з надписом «Ярославлє срібло» відносяться до правління Ярослава Мудрого.
Монголо-татарська навала, а потім утворення Великого князівства Литовського і Речі Посполитої сприяли появі в Україні інших монет. У цей час у торгівлі використовувалися срібні зливки визначеної ваги - гривні. Гривну можна було рубати або різати на частини.
Термін «гривня» був пов'язаний із нашийним обручем - жіночою прикрасою (гривна) із дорогоцінного металу.
Пізніше він набуває нового значення - еквіваленту певної кількості (ваги) срібла, тобто з'являється срібна гривня. Найпоширеніші гривні - як платіжно-грошові одиниці - були трьох типів: київська, чернігівська, новгородська; іноді трапляються литовські й татарські гривні. Різною була і вага гривен. Теоретично вона становила 204,756 г. срібла.
У 14 ст. монетне карбування на українських землях змінюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир ІІІ Великий розпочав тут емісію «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних "пулів".
Після Полтавської битви 1709 року Петро І заборонив використовувати іноземну монету в Україні. Впродовж 18 ст. і до революції 1917 тут домінували російський рубль та копійка (1/100 рубля).
Історія грошей незалежної України починається 1991 року з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями - грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівку і молода незалежна держава, крім низки економічних проблем, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тимчасову (як планувалося, на 4-6 місяців) грошову одиницю - купоно-карбованець багаторазового використання, який витіснив рубль і перебував в обігу до вересня 1996 року, до введення гривні.
Додатково про історію гривні можна почитати тут: https://bank.gov.ua/ua/uah/uah-history.
Подивитися і прочитати про виготовлення сучасної гривні можна за посиланнями:
Історія паперових грошей: https://coinsplanet.ru/articles/kogda-pojavilis-bumazhnye-dengi.html (російський сайт)
Історія банкнот: https://coinsplanet.ru/articles/istorija-banknot.html (російський сайт)
При підготовці статті були використані матеріали з джерел:
Comments