Під самим знаком з перекресленою назвою «Мукачеве» голосував дивний чолов’яга.
Довге волосся, сіре грубе вбрання, підперезане мотузкою, великий незрозумілого кольору рюкзак, більше схожий на торбинку прочанина двохсотлітньої давнини. Зазвичай подружжя підвозило мандрівників-романтиків або тих, хто потребував елементарної помочі в дорозі. Але зараз їхній запал допомагати дещо потускнів.
- Так це ж лицар! Зупиняй! – вигукнула Галина. І точно – коли хлопець підійшов до віконечка, стало зрозуміло, що він зовсім не безхатько, одяг його новий та охайний, тільки пошитий на старовинний манер.
- Добридень. До Чинадійова підкинете?
- А де це? – Руслан нахмурився.
- Близько десяти кілометрів по цій самій трасі. До селища треба з‘їжджати з дороги, але там недовго, я пішки дійду.
- Звісно, сідайте.
- Артем, - представився молодик, улаштувавшись на задньому сидінні.
- Руслан.
- Галина… А що це за селище таке ви назвали? Розкажіть нам, - запитала дівчина, якій було вкрай цікаво, куди може направлятися парубок у старовинному костюмі.
- Дивно, що ви не в курсі. Мені здається, всі мають знати про Сент-Міклош та «Срібний Татош».
- Дивно, що ви не в курсі. Мені здається, всі мають знати про Сент-Міклош та «Срібний Татош».
- Які цікаві назви, нам вже подобаються, – відказала Галинка.
- Сент-Міклош – це старовинна назва села Чинадійове, а також замку в ньому. А «Срібний татош» - свято, фестиваль середньовічної культури. Наші всі вже там, а я затримався у товариша в Берегові, наздоганяю. Свято розпочалося сьогодні, але наші бої плануються завтра. Зазвичай там дуже цікаво: видовищні битви, автентична музика, страви за старовинними рецептами, середньовічні танці, ввечері - вогняне шоу. Можна не тільки дивитися, а й самим приймати участь: постріляти з арбалету чи луку, долучитися до цікавих майстер-класів, потанцювати. Звісно, цікавий і сам замок, тільки не відновлений поки що.
- Він старовинний? - не вгамовувалася Галина.
- Так. Цей замок-фортеця був оборонною спорудою з 14го століття. Але найбільше він відомий тим, що тут проходили побачення Ілони Зріні та Імре Текелі.
- Тієї самої, що героїчно захищала Паланок? - перебила, не втримавшись дівчина.
- Так.
Цей замок-фортеця був оборонною спорудою з 14го століття. Але найбільше він відомий тим, що тут проходили побачення Ілони Зріні та Імре Текелі.
Галя торкнулася руки чоловіка, глядячи то на нього, то з-за плеча на пасажира. Руслан посміхнувся та промовив:
- Артеме, думаю, ми можемо підвезти вас аж до замку. Головне, - розповідайте.
Уривок з оповідання "Романтика мандрів як вона є", опубліковано у збірці "Автомобілі, автомобілі..." серії "Дорожні історії"
Comments